«Судді виступили з патріотично-державницької позиції, яку можна розтлумачити як перемогу принципу верховенства права», – ЗМІ

«А поки тривала бюрократична тяганина, держпідприємство, аби не гаяти час і не втрачати гроші, ще у 2000 році передало дві з розташованих на цій ділянці споруд в оренду такому собі ТОВ «Сканер-Центр». Загальна їхня площа становила всього лише 437 кв. м – це були колишній спальний корпус табору і медпункт, але бізнесмени хазяйновито огородили їх парканом, фактично заграбаставши собі ділянку землі площею 1 га, на якій спорудили вісім дерев’яних будиночків. Як пояснили представники ТОВ, для переодягання і короткочасного відпочинку персоналу», – зазначає інформаційне видання «Ракурс».

Вказаний договір, як вбачається із матеріалів справи № 910/14092/13, регулярно подовжувався до 2013 року, доки до Господарського суду міста Києва не було подано подвійний позов: від комерційної структури – аби подовжити строк оренди, від прокуратури, діючи в інтересах держпідприємства, – про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Однак, рішення були ухвалені не на користь заводу.

Однак, «Київський апеляційний господарський суд скасував її рішення, вважаючи, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини по справі…А відтак суд апеляційної станції 17 вересня 2014 року ухвалив постанову на користь Київського бронетанкового заводу, зобов’язавши ТОВ «Сканер-Центр» звільнити земельну ділянку і привести її до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованих восьми дерев’яних споруд. Ще раніше той же суд відмовив у задоволенні згаданого позову цієї фірми щодо подовження договору оренди», – пише видання.

В наступній справі № 910/10419/15 прокурор Дарницького гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернувся до суду з позов про стягнення з Київського бронетанкового заводу за невиконане замовлення з ремонту 15 танків Т-64. Договір (на 22 млн грн) про це між ним і Міністерством оборони України був укладений 10 грудня 2014 року, а 12 грудня 2014 року, Міноборони перерахувало заводу передоплату в обсязі 90 %.

«Держпідприємство, відповідно до умов договору, повинно було не пізніше 28 грудня того ж року передати замовнику документи, що підтверджували б фактичне надання послуг, або повернути невикористані кошти на рахунок замовника. Але в обумовлений строк не сталося ні того, ні другого, і Міністерство оборони, перечекавши новорічні свята, звернулося до заводу з претензією, яка була залишена без відповіді і задоволення. І тоді прокурор звернувся до Господарського суду м. Києва, який 24 квітня 2015 року ухвалив порушити провадження по справі», – йдеться в статті.

Однак, як йдеться в матеріалах справи, в день постановлення ухвали, завод передав міністерству усі 15 відремонтованих машин, у зв’язку з чим було підписано акт приймання послуг заводського ремонту. Також в документі було зазначено, що обсяг виконаних робіт становить не 20, а лише 7 млн грн, тож сальдо на користь замовника складало 13 млн грн. Враховуючи цю обставину, прокурор заявив обсяг позовних вимог в 13 млн грн – попередньої оплати, 2,6 – пені та 3 млн грн – штрафних санкцій.

«Цей позов було задоволено рішенням від 13 липня 2015 року, але не в повному обсязі: суд вирішив, що досить буде 13 млн грн тіла боргу і 93 тис. грн штрафних санкцій. Як написано в тексті рішення, судом враховано, що відповідач наразі виконує термінові замовлення по ремонту та обслуговуванню бронетехніки для потреб Збройних сил та Національної гвардії України в час, коли останні задіяні в антитерористичній операції, і стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до погіршення фінансового становища та наступного прострочення виконання ним своїх зобов'язань за іншими державними замовленнями, а відповідно й завдання шкоди обороноздатності країни.

Як бачимо, в даному випадку судді виступили з патріотично-державницької позиції, яку можна розтлумачити як перемогу принципу верховенства права. Проте і норми закону порушені не були, що й підтвердив у своїй постанові від 19 жовтня 2015 року Київський апеляційний господарський суд. Він, зокрема, зазначив, що згідно зі ст. 83 Господарсько-процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки у вигляді штрафу чи пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Іншими словами, про те ж саме сказано і в ст. 551 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення», – підсумувало видання.