Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
«15 березня 2016 року Київський апеляційний господарський суд ухвалив постанову, що перекреслила плани бізнесменів спорудити кам’яні джунглі в історичному куточку столиці, який за часів Київської Русі називався ремісничим передмістям Копирів кінець», – йдеться в статті видання «Ракурс».
До суду звернувся прокурор міста Києва з позовом до Київської міської ради, ТОВ “Компанія “Веста-І”, ТОВ “Кафі Кафікаф” з проханням визнати незаконним та скасувати рішення КМР про передачу ТОВ “Компанія “Веста-І” земельної ділянки для будівництва офісно-житлового комплексу з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземною автостоянкою, а також визнати недійсним договір оренди вказаної ділянки по пров. Киянівському, 12-а у Шевченківському районі м. Києва загальною площею 0,8743 га.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю вказаних рішень КМР та укладених договорів вимогам законодавства, оскільки земельна ділянка частково належить до земель зон охорони пам'яток, а частиною – до земель історико-культурного призначення, на яких дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами.
«Що ж стосується запроектованого офісно-житлового комплексу з усім його причандаллям, то він ні за якими параметрами не підходив під категорію особливо важливих споруд. У зв’язку з цим Господарський суд м. Києва своїм рішенням від 9 вересня 2015 року задовольнив позов заступника прокурора, визнавши незаконними рішення Київміськради і недійсними договори з нею про оренду земельної ділянки.
Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «Кафі Кафікаф» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду аби скасувати цей вердикт, але колегія суддів КАГС, вивчивши всі надані матеріали у справі та вислухавши доводи сторін, дійшла висновку, що рішення було прийняте правильно і підстав для його скасування немає. Таким чином, своєю постановою від 15 березня 2016 року апеляційний господарський суд зобов’язав комерційні структури повернути до державної власності цілий гектар землі історико-культурного призначення», – підсумувало видання.